Позасудове врегулювання спорів

Позасудове врегулювання спорів

Питання позасудових способів урегулювання спорів є важливим й актуальним з огляду на перспективи європейської інтеграції України та взяті державою на себе зобов’язання в межах підписаної Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Зрештою сьогодні в нашій країні є категорії спорів, які сторони можуть вирішувати оперативніше й без звернення до українських судів, у яких сторони можуть очікувати свого вирішення досить тривалий час і зазнавати значних витрат.

Серед основних способів позасудового врегулювання сторонами спорів можна виокремити медіацію й арбітраж.

Медіація

Медіація – це структуровані переговори, у яких сторони намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди з допомогою третьої незалежної сторони – медіатора.

У медіації використовують технології переговорів, які спрямовано на ухвалення креативних рішень сторонами та які не концентруються тільки на їх правових та інших позиціях, максимально задовольняючи реальні інтереси й потреби всіх сторін. Важливим є і те, що сторони самі знаходять шлях вирішення спору, а медіатор тільки організовує процес переговорів.

Порівняно із судовим або арбітражним процесом, де рішення ухвалює суддя, медіація має суттєві переваги, як-от: економія часу й коштів, мінімум формальних чинників і впливу держави, досягнення лише самими сторонами взаємоприйнятного рішення, добровільність і неупередженість процедури, збереження партнерських відносин між сторонами.

А втім, медіація має істотний недолік, якщо порівнювати з інститутами судового або арбітражного процесу, як-от: відсутність регламентації медіації на законодавчому рівні, що значно ускладнює її застосування на практиці, у тому числі й виконання рішень, які прийняли сторони в угоді за результатами медіації. Тобто законодавством не регламентовано обов’язковість виконання сторонами рішень, які прийняли сторони медіації, та й узагалі не визначено їх правову природу, порядок підписання та правові наслідки невиконання сторонами своїх зобов’язань за ухваленими ними рішеннями в процедурі медіації.

Арбітраж

Арбітраж, як спосіб вирішення спорів, передбачає розв’язання спорів арбітрами (третейськими суддями), що закінчується винесенням обов’язкового для сторін рішення. Арбітраж охоплює внутрішньодержавні третейські суди, міжнародний комерційний арбітраж, міжнародний інвестиційний арбітраж (вирішення спорів між іноземними інвесторами й приймаючими державами), міждержавний арбітраж. Однак, якщо взяти до уваги позасудове вирішення спорів саме фізичними і юридичними особами, основними арбітражними органами можна вважати третейські суди та міжнародний комерційний арбітраж.

Третейські суди

Третейський розгляд є надзвичайно актуальним, оскільки сьогодні в нашій країні є категорії спорів, які безальтернативно вирішують державні суди, через що фізичні та юридичні особи в Україні позбавлені належного доступу до такого позасудового механізму захисту прав, як третейський розгляд своїх справ.

Основними правовими актами, які визначають порядок і діяльність третейських судів в України, є Закон України “Про третейські суди” та Положення про третейський суд, яке розробляє кожен третейський суд окремо.

Третейський суд – це недержавний незалежний орган, який створюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних і/або юридичних осіб у порядку, установленому цим Законом, для вирішення спорів між учасниками арбітражного розгляду, що виникають у них із цивільних і господарських правовідносин. В Україні можуть бути створені та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

Третейські суди в Україні розглядають спори між юридичними та/або фізичними особами, які виникають із цивільних чи господарських правовідносин (з певними обмеженнями щодо категорій спорів, установленими ст. 6 Закону України “Про третейські суди”), відповідно до внесених до договорів арбітражних застережень (або шляхом підписання окремої арбітражної угоди) про арбітражний розгляд справи із зазначенням третейського суду, а також кількості й за бажанням конкретних третейських суддів, які мають розглядати спір між ними. Постійно діючий третейський суд при Торгово-промисловій палаті України рекомендує третейське застереження такого змісту: “Будь-який спір, що виникає з цього договору (контракту) або у зв’язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України. Сторони погоджуються з тим, що у процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватися Регламент Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України”.

Важливо зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України “Про третейські суди” дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Міжнародний комерційний арбітраж

Міжнародний комерційний арбітраж відіграє вагому й навіть провідну роль як альтернативний спосіб вирішення спорів, що виникають у відносинах міжнародної торгівлі, між українськими компаніями та іноземними компаніями (з іноземним капіталом). На сьогодні українські компанії та їхні іноземні партнери досить успішно використовують у своїх контрактах практику досудового розгляду спору арбітражними інституціями, зокрема МКАС при ТПП України, Арбітражним інститутом Торгової палати Стокгольма й багатьма іншими арбітражними інституціями.

У Законі України “Про міжнародний комерційний арбітраж” визначено, що арбітраж – це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою (зокрема, Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України).

Відповідно до Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.

Щодо підвідомчості міжнародного комерційного арбітражу, то відповідно до Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін бути передані:

  • спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають під час здійснення зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін перебуває за кордоном, а також
  • спори підприємств з іноземними інвестиціями й міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.

Тобто хоч міжнародний комерційний арбітраж і є третейським судом, але має особливий статус, оскільки розглядає спори з іноземними елементами за умови підписання між сторонами правочину (договору, контракту) чи погодження між ними пункту про передання спорів між ними (арбітражного застереження) до міжнародного комерційного арбітражу. У Регламенті Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України рекомендовано такий варіант викладення арбітражної угоди (застереження): “Усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв’язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом”.

Рішення та виконання рішень третейського суду / міжнародного комерційного арбітражу

Арбітражний процес хоч і має свої особливості провадження у справі, однак, якщо порівнювати арбітражний процес із провадженнями у справах у судах загальної юрисдикції, вони є здебільшого тотожні.

Щодо рішень третейського суду / міжнародного комерційного арбітражу, то за загальним правилом вони є остаточними, їх виконують добровільно у строк, який зазначено в рішенні відповідного арбітражного органу. Оскарження та скасування рішень третейських судів / рішень міжнародного комерційного арбітражу може бути здійснено за виключними підставами, що містяться в законах України “Про третейські суди” та “Про міжнародний комерційний арбітраж”, а також у процесуальних кодексах України. Заяву про скасування рішення третейського суду / рішення міжнародного комерційного арбітражу подають до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом / за місцезнаходженням арбітражу відповідно.

Головним позитивним моментом розгляду справи в порядку арбітражного процесу є як його швидкість порівняно з розглядом справи в порядку звернення до судів загальної юрисдикції, так і можливість отримання дозволу на виконання рішень третейських судів / рішень міжнародного комерційного арбітражу апеляційними судами визначеної підсудності, що хоча й має свої особливості, проте все одно є швидшим процесом порівняно із розглядом справи по суті в судах загальної юрисдикції. Тобто звертатися до судів загальної юрисдикції (а саме до цивільного/ господарського апеляційного суду відповідної підсудності), найймовірніше, усе-таки доведеться.

Тому сторонам необхідно завчасно ухвалити рішення, який орган розглядатиме їх спори, й узгодити такі питання в договорі/контракті на етапі погодження умов співпраці з контрагентами та підписання договорів/контрактів. Сторони мають бути детально ознайомлені з перевагами й недоліками як судової, так і медіаційної та арбітражної процедури. До того ж потрібно бути надто уважним під час зазначення у своїх договорах/контрактах назви й розташування органів, що розглядатимуть їх спори, та інших важливих для сторін умов у межах судової й досудової процедури для уникнення розбіжностей у майбутньому.

Зрештою, хоча позасудове врегулювання спорів в Україні є все ще не досить розвиненим і поширеним явищем, однак за умови належного інформування такі позасудові процедури, як медіація та арбітраж, можуть позитивно вплинути як на бізнес-середовище в Україні, так і на саму українську судову систему та громадянське суспільство загалом.