Представництво інтересів у корпоративних спорах

Представництво інтересів у корпоративних спорах

Успішне представництво клієнта в суді залежить передусім від доказів. Однак навіть наявність доказів може не допомогти в належному вирішенні спору, якщо їх буде надано не в установлені законодавством строки й порядку.

Тому збирання доказів та визначення стратегії захисту корпоративних прав й інтересів клієнтів має розпочинатися задовго до звернення до суду. Правильніше кажучи, захист прав й інтересів розпочинається під час підготовки корпоративних документів і відстеження того, щоб усі сторони корпоративних відносин виконували вимоги законодавства (зокрема, й Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”).

І все ж таки, на жаль, неможливо уникнути всіх спірних ситуацій і забезпечити недоведення спору до суду. Так, є безліч корпоративних спорів, які можуть стосуватися:

  • визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства;
  • визнання недійсними установчих документів;
  • унесення змін до установчих документів;
  • виплати дивідендів;
  • стягнення вартості частини майна, пропорційній частці у статутному капіталі;
  • визнання недійсними договорів про відчуження частки у статутному капіталі тощо, але стратегія представництва завжди одна, і вона починається з доказів.

Припустимо, що клієнт звернувся з такою проблемою – під час проведення загальних зборів було порушено процедуру повідомлення учасників. Для початку адвокат запросить усі необхідні документи, що стосуються повідомлення учасників й ухваленого рішення, та інформацію про осіб, які можуть бути свідками на боці клієнта.

Варто пам’ятати, що, готуючи справу до суду або позицію захисту, докази потрібно подати з першим процесуальним документом або з клопотанням про поновлення пропущеного строку для долучення цих доказів, інакше шанси на те, що такі докази будуть прийняті, стають менше, тож, як наслідок, це може вплинути на рішення взагалі.

Серед доказів покази свідків також мають велике значення під час розгляду справи, якщо ці покази оформлено відповідно до вимог ГПК України.

Наприклад, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 р. у справі No 910/5204/19 суд зазначив: “<…> свідки дали свідчення, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань (ст. 384 Кримінального кодексу України). Крім того, свідок… у судовому засіданні підтвердив наведені ним у заяві свідка покази, також попереджався судом про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань”.

Тому суд наголосив, що покази свідків відповідають критерію доброякісності джерела походження доказів, а обставини, які в них наведено, збігаються з обставинами, наведеними позивачем.

При цьому в зазначеному рішенні суд також висловив позицію щодо схожості текстів показів свідків (що буває доволі часто під час оформлення свідками однакових пояснень): “…схожість текстів вказаних заяв є наслідком того, що їх технічний набір і виготовлення здійснено одним нотаріусом, а свідчення про відомі свідкам обставини є тотожними, а відтак, текстуальна схожість заяв свідків має виключно технічне пояснення і не викликає сумніву у її розумності чи логічності”.

Отже, для посилення позиції в суді важливо правильно використовувати покази свідків.

Якщо ж обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (стаття 89 ГПК України), свідка може бути викликано до суду. Водночас відсутність виклику свідка до суду за наявності суперечливих обставин може стати підставою для направлення справи на новий розгляд.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 р. у справі No 918/36/19 зазначено про суперечливість обставин, викладених у заяві свідка та експертизі:

“Не взявши до уваги як недостовірні та недостатні показання свідка…, що містяться в письмовій заяві, без його допиту в судовому засіданні, з тих мотивів, що останній є зацікавленою особою у справі і такі показання не спростовують висновки почеркознавчої експертизи, судом першої інстанції не дотримано вимог статті 104 ГПК України, згідно яких висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України”.

Касаційний господарський суд погодився з доводами скаржника про те, що суд у цьому разі з урахуванням суперечливості обставин, викладених свідком, іншому доказу повинен був вирішити питання щодо виклику такого свідка для допиту, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Значну увагу варто приділяти й підготовці свідка (якщо суд викликає свідка для допиту), оскільки участь у судовому засіданні – це завжди стрес, і навіть досвідчена людина (директор, учасник товариства) може розгубитися від першого ж запитання.

Наприклад, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 р. у справі No 910/7695/19 колегія суддів, ознайомившись із технічним записом судового засідання місцевого господарського суду, у якому було проведено допит свідка, установила, що свідок не надав чітких відповідей щодо обставин, викладених ним у заяві свідка. Отже, заяву свідка не прийняли як належний і допустимий доказ на підтвердження зазначених у заяві обставин.

На окрему увагу заслуговує й висновок експерта як доказ у судовому процесі. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 р. у справі No 918/204/18 висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи (у тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної), господарський суд оцінює як доказ у справі під час вирішення господарського спору на загальних підставах, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і подано до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Тобто надання неналежної копії висновку експерта може мати наслідком неприйняття такого висновку, оскільки суд не може встановлювати обставини справи на підставі копії висновку експертизи, проведеної в іншій справі, засвідченої неуповноваженою особою або в неустановленому законом порядку.

Готуючи позовну заяву до суду або інші процесуальні документи, у корпоративних спорах важливо дотримуватися процесуальних вимог до цих документів і строків, установлених ГПК України й ухвалою суду.

Однак нині в умовах карантину суди відступають від строків, посилаючись на пункт 4 розділу Х “Прикінцеві положення” ГПК України, і надають сторонам строки “протягом 15 днів після закінчення строку дії карантину”. На жаль, такі строки можуть суттєво затягнути розгляд справи, про що важливо одразу попередити клієнта.

Отже, для підготовки стратегії захисту інтересів клієнта в корпоративних спорах вам завжди в пригоді стане вже сформована судова практика й належний підхід до збирання доказів.