Карантин триває вже 3 місяці з дня прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 11.03.2020 р. No 211 (далі – Постанова), за якою на території України запроваджено низку протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню епідемії в Україні.
Так, Постановою було встановлено обмеження для юридичних осіб у провадженні ними господарської діяльності, обмеження можливості вільного пересування групами громадян у кількості більшій, ніж це визначено в Постанові, чи здійснення прогулянок у парках, а також обов’язок для громадян носити маски в публічних місцях (перелік яких було також розширено) тощо.
А втім, не всі громадяни належним чином дотримуються встановлених Постановою епідеміологічних правил й обмежень, унаслідок чого таких осіб притягують до відповідальності за порушення визначених законодавством обмежень шляхом складання органами Національної Поліції протоколів про адміністративні правопорушення з подальшим їх розглядом у суді.
Притягнення осіб до відповідальності за порушення карантину відбувається за ст. 443 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), у якій зазначено, що в разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, на правопорушника накладають штраф у розмірі від 17000 до 34000 грн для громадян та від 34000 до 170000 грн для посадових осіб.
За офіційною статистикою Державної Cудової Адміністрації України (далі – ДСА), станом на 07 травня 2020 р. до українських судів надійшло на розгляд 7762 протоколи про адміністративні правопорушення за порушення правил карантину, і з них:
– розглянуто – лише 1776;
– притягнуто до відповідальності – тільки за 227;
– повернено – 1159, у тому числі 1051 – для належного оформлення;
– не розглянуто – 4827.
З огляду на наведену вище статистику ДСА, убачається очевидна диспропорція як між кількістю протоколів, що надійшли та які розглянули суди, так і між кількістю протоколів, за якими осіб було притягнуто до відповідальності та за якими було ухвалено рішення про їх повернення (у тому числі для належного оформлення).
У більшості рішень судів про повернення протоколів для належного оформлення (доопрацювання), а також закриття провадження в справах зазначено таку підставу, як невідповідність протоколів вимогам ст. 256 КУпАП, а саме змісту протоколу про адміністративне правопорушення з мотивуванням, що ст. 443 КУпАП має бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов’язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким установлюють відповідні правила та якого не дотрималася особа, що притягують до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Також підставами для спрямування протоколів на доопрацювання визначено, зокрема, такі мотиви:
– у матеріалах справи немає характеризуючих даних про особу, яку притягують до адміністративної відповідальності;
– суть правопорушення не вказано, не зазначено, які саме дії вчинила особа під час порушення карантину.
Ще однією причиною для закриття проваджень у справах за протоколами про адміністративні правопорушення щодо недотримання карантину є невідповідність приписів, що зазначають у протоколах про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України, за якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь. Тобто в протоколах про порушення карантину не наводять достатні докази, що свідчать про наявність у діях певної особи складу адміністративного правопорушення. правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП, то більшість із них стосується провадження такими особами господарської діяльності з порушенням визначених правил на час дії карантину.
Ба більше, в українському правовому середовищі триває обговорення питання щодо законності запроваджених Постановою обмежень.
За повідомленням Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – ОАСК) від 27 квітня 2020 р., до ОАСК було подано щонайменше аж 22 позовні заяви про скасування як окремих положень стосовно заборони регулярних перевезень, відвідування парків, скверів, роботи закладів харчування тощо, так і цілком усієї Постанови Кабінету Міністрів України.
Серед основних аргументів, на які посилаються позивачі під час подання своїх позовних заяв як на підставу скасування карантинних обмежень за прийнятою Постановою, є:
– порушення процедури запровадження карантину (зазначено як підставу запровадження карантину не звернення Міністерства охорони здоров’я України й Головного державного санітарного лікаря України, а рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій);
– порушення статей Конституції України, зокрема ст. 33, яка гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України: свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (а не постановою Кабінету Міністрів України).
У разі задоволення ОАСК позовів до Кабінету Міністрів України про скасування Постанови, якою було запроваджено карантин, це також справлятиме вплив на прийняття судами України рішень про притягнення осіб до відповідальності за порушення встановлених обмежень Кабміном у формі перегляду визначених судами штрафів і закриття інших справ, які нині ще не розглянули суди.
Отже, з огляду на наявну статистику від ДСА, кількість справ, за якими накладають адміністративні правопорушення, є надзвичайно низькою. Водночас, незважаючи на те, що фактичне застосування штрафних санкцій має місце лише в небагатьох випадках, важливою є побудова стійкої й чіткої позиції особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, перед і безпосередньо в судовому засіданні стосовно висунутих проти неї обвинувачень у вчиненні адміністративного правопорушення та заперечень проти задоволення таких обвинувачень.