Безпека та захист оригінальної продукції від імітації та підробок – одне з пріоритетних завдань, що постає перед міжнародними та національними виробниками в процесі здійснення ними своєї підприємницької діяльності.
Актуальність описаного підтверджується статистикою: за даними Організації економічного співробітництва й розвитку та Відомства з інтелектуальної власності ЄС, торгівля контрафактними та піратськими товарами станом на 2019 рік становила 3,3 % світової торгівлі, при цьому прогнозують подальше зростання цього показника.
Копії, імітації товарів, підробки – усе це об’єднується одним поняттям – “контрафакт” (або “контрафактні товари”). За своєю суттю – це товари, які виготовляють під торговельною маркою вже існуючого бренду, без дозволу власника такого бренду, які зазвичай є значно гіршої якості порівняно з оригіналом. Контрафакт націлений увести в оману покупця, змусити його сприйняти підробку за оригінал і тим самим сприяти розвитку недобросовісної конкуренції.
У переважній більшості країн світу виробництво та торгівлю контрафактними товарами визнають незаконною діяльністю.
Головним чином зазначене явище шкодить репутації правомірних виробників, порушує засади справедливої конкуренції, а також посягає на права споживачів – покупців такої продукції.
Як видається очевидним, існування контрафакту – проблема широкомасштабного характеру, яка, відповідно, потребує комплексних зусиль її вирішення.
Тож, далі ознайомимося із заходами, спрямованими на боротьбу з контрафактом, зокрема, як юридичного характеру (у контексті аналізу чинного законодавства України), так і практичного (прикладного) характеру.
Юридичні заходи
Реєстрація прав інтелектуальної власності
Першим кроком на шляху боротьби з контрафактом є реєстрація прав інтелектуальної власності.
Залежно від об’єкта права ІВ законодавство надає можливість зареєструвати авторські права, права на винахід / корисну модель / промисловий зразок, а також права на торговельну марку.
Видається цілком логічним, що для того, аби захистити свій бренд від імітації та контрафакту, виробник насамперед повинен надати законодавче підтвердження прав власності на такий бренд.
Найкращим підтвердженням є свідоцтво про право власності на торговельну марку.
Торговельна марка – це символи, слова, звуки, запахи, інакше кажучи – будь-які позначення, за яким товари одних виробників відрізняються від товарів інших.
Авторське право або патент забезпечує захист окремо взятого твору або винаходу, у той час як торговельна марка дозволяє захистити низку об’єктів різноманітного виду.
В Україні порядок реєстрації, використання та захисту торговельної марки регульовано Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993 р. No 3689-XII, а також Цивільним кодексом України.
Важливо розуміти: якщо торговельна марка зареєстрована виключно за законодавством України, то й право виробника на неї діятиме лише в межах території України.
У разі якщо виробник провадить свою комерційну діяльність водночас і за межами України, постає необхідність розширити територіальну дію захисту торговельної марки також і на території інших держав.
Якщо ви хочете захистити свою ТМ в інших країнах, є два шляхи – або подавати заявки на її реєстрацію в патентні відомства інших держав, або ж зареєструвати торговельну марку за Мадридською процедурою шляхом звернення до Світової організації інтелектуальної власності.
Митний контроль
Ще одним правовим засобом у боротьбі проти контрафакту є митний контроль.
Так, у межах виконання зобов’язань за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС у 2019 році було прийнято Закон України “Про внесення змін до Митного кодексу України щодо захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України”.
Зазначений документ має на меті посилення боротьби з контрафактними та піратськими товарами, зокрема, на етапі переміщення таких товарів через митний кордон України.
Отже, Закон уперше ввів у національне законодавство поняття “контрафактний товар”, визначивши при цьому перелік заходів сприяння захисту прав інтелектуальної власності від таких товарів. Серед них, зокрема:
- призупинення митного оформлення товарів на підставі даних митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняють відповідно до закону;
- призупинення митного оформлення товарів за ініціативою митного органу;
- знищення товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою в порушенні прав інтелектуальної власності;
- призупинення митного оформлення та знищення невеликих партій товарів, що переміщуються через митний кордон України в міжнародних поштових й експрес-відправленнях;
- зміна маркування на товарах та їх упаковці.
Простіше кажучи, зазначені нововведення у законодавстві спрямовані на попередження потрапляння на територію України товарів, що можуть порушувати права ІВ, та подальшого розповсюдження таких товарів.
Механізм, запропонований Законом, дозволяє виробнику подати заяву про внесення належної йому торговельної марки до Митного реєстру для застосування заходів щодо захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні з метою блокування ввезення контрафактної продукції в Україну.
Закріплення у законодавстві юридичної відповідальності за виготовлення та розповсюдження контрафакту
Чинне законодавство України дозволяє притягти особу до адміністративної відповідальності за виготовлення та розповсюдження контрафакту на території України.
Зокрема, ст. 476 Митного кодексу передбачає можливість накладення на особу, яка вчинила переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності, штрафу в розмірі 17 тис. грн з одночасною конфіскацією таких контрафактних товарів.
Окрім цього, адмінвідповідальність за незаконне використання торговельної марки встановлена ст. 51-2 КУпАП. Диспозиція згаданої статті сформулювана як “Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності”, що дозволяє охопити ширше коло можливих діянь, які порушують права власника торговельної марки як виробника.
Тож, за будь-яке діяння, яке тим чи іншим чином порушує права власника торговельної марки, КУпАП передбачено штраф у розмірі від 850 до 5100 грн із конфіскацією контрафактної продукції й обладнання та матеріалів, призначених для її виготовлення.
Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” також дозволяє притягти особу до відповідальності за виготовлення та розповсюдження контрафакту, розглядаючи зазначені дії як такі, що суперечать торговим й іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Окрім цього, у випадку виявлення факту підроблення своєї продукції виробник вправі протягом 6 місяців із дня виявлення такого факту звернутися до Антимонопольного комітету України із заявою про захист своїх прав. У результаті розгляду заяви АМКУ може, установивши факт наявності недобросовісної конкуренції, застосувати до правопорушника один із таких заходів:
- штраф у розмірі до 5 % доходу від реалізації контрафактної продукції за останній звітний рік, що передував року, у якому накладають штраф;
- примусове спростування правопорушником неправдивих відомостей про потерпілого виробника та його торговельну марку у випадку встановлення факту дискредитації такого виробника правопорушником.
Після встановлення АМКУ факту недобросовісної конкуренції потерпілий виробник може також звернутися до суду з позовом про примусове вилучення контрафактної продукції (як у виробника, так і в продавця) та про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями правопорушників.
Виробників та продавців контрафакту можна притягти також і до кримінальної відповідальності. Зокрема, ст. 229 Кримінального кодексу України визнає незаконне використання торговельної марки злочином.
Важливо розуміти, що під час вирішення питання, до якої відповідальності має бути притягнений правопорушник, варто керуватися таким критерієм розмежування, як розмір матеріальної шкоди.
Зокрема, диспозиція ст. 229 ККУ дозволяє притягти особу до відповідної санкції лише за умови, якщо незаконне використання торговельної марки завдало потерпілому виробнику матеріальної шкоди в розмірі як мінімум 26840 грн.
Відповідно, і санкції за виготовлення та розповсюдження контрафактних товарів, передбачені ККУ, є суворішими порівняно з КУпАП та Законом “Про захист від недобросовісної конкуренції”: штраф від 17000 до 255000 грн (варіюється залежно від ступеня важкості вчиненого правопорушення та розміру завданої матеріальної шкоди).
Практичні заходи
Існування контрафактної продукції – це проблема, яка негативним чином впливає на різні сфери діяльності: правозастосовну, підприємницьку, споживацьку. Отож задля усунення такого роду “загрози” потрібен багатогранний підхід.
Держава в особі уповноважених органів може лише сприяти захисту бізнесу від правопорушень у сфері комерції, але основних заходів проти контрафакту слід уживати саме виробникам, адже це передусім у їхніх інтересах.
Власник торговельної марки може превентивно захистити себе від підробок, використовуючи низку заходів економічного та маркетингового характеру. Зокрема, далі описано деякі з таких заходів.
Використання сучасних технологій виробництва й упакування продукції
Технології виробництва й упакування продукції, використовувані з метою захисту товарів від імітації, включають низку прийомів і методів як програмного, так і матеріального характеру, покликаних ускладнювати процес копіювання товару.
Прикладами таких технологій є позначення оригінального товару голограмами, NFC-тегами, QR- або штрих-кодами, зчитування яких звичайним смартфоном дозволить зрозуміти для покупця – оригінал перед ним чи копія бренду.
Використання технології Blockchain
Blockchain – це база даних, що складається з окремих записів, які разом утворюють такий собі “ланцюжок” інформації, що стосується будь-якої конкретної транзакції. Головна перевага такої бази даних – неможливість фальсифікувати інформацію, оскільки вся інформація про транзакцію, що потрапляє до такого “ланцюжка”, вноситься хронологічно та з публічним підтвердженням унесення такої інформації всіма учасниками конкретної транзакції.
Використовуючи дану технологію, виробники можуть відслідковувати процес виготовлення продукції власне від початку до моменту передання її дистриб’юторам.
Отже, видається найоптимальнішим для виробників відслідковувати процес виготовлення продукту від початку й до кінця, водночас забезпечуючи можливість для покупців за допомогою сканування, наприклад, NFC-тегів, отримати доступ до такої інформації та, відповідно, упевнитися в автентичності бажаного продукту.
Моніторинг ринку на наявність виробників і продавців контрафакту
Законодавство надає широкий спектр заходів, що можуть бути застосовані до осіб, які займаються контрафактом. Проте на державу покладено обов’язок вирішувати спори й карати вже конкретних правопорушників, але жодним чином не займатися їх пошуком.
Пошук виробників та дистриб’юторів реплік свого бренду насамперед в інтересах самого виробника. Світові бренди у своєму штаті нерідко мають цілі відділи, головне завдання яких – регулярний моніторинг ринку з метою подальшого виявлення та притягнення до відповідальності незаконослухняних продавців.
Інформаційна кампанія для потенційних покупців
Офіційна інформація від бренду про те, які ознаки відрізняють оригінальну продукцію від підробок, має бути легкодоступною та зрозумілою.
Наприклад, доцільним буде присвятити питанню “відмінності між оригіналом та підробкою” статтю або відеоопис на офіційному сайті виробника. Не зайвим буде також розміщення аналогічної інформації на сторінках бренду в соцмережах з огляду на статистичні дані охопленої аудиторії відповідними платформами.
Підвищення рівня обізнаності покупців дозволить знизити рівень продажу контрафактних товарів. Окрім цього, у перспективі покупці безпосередньо зможуть повідомити про виявленого виробника чи продавця контрафакту, що, беззаперечно, гратиме на користь бренду.
ВИСНОВОК
Досягти бажаного результату для виробника – звести до мінімуму ризики виготовлення підробок й імітації його бренду – може бути вирішено тільки шляхом пропорційного поєднання як юридичних заходів боротьби з контрафактом, так і практичних – останніх технологічних і наукових досягнень світової спільноти.
Такі заходи можуть бути спрямовані як на попередження імітації бренду в майбутньому, так і на знівелювання наслідків уже здійсненої контрафактної кампанії з одночасним покаранням причетних до цього правопорушників.
З огляду на практичний досвід багатьох компаній почати вживати таких заходів варто на якомога ранніх етапах просування свого бренду. Саме така політика допоможе в перспективі уникнути серйозних наслідків імітації своєї продукції, без завдання шкоди діловій репутації та доходам виробника.
Аліна Кушнір,
молодший юрист