Товари неналежної якості та фальсифікат: як захистити свої права

Товари неналежної якості та фальсифікат: як захистити свої права

Відповідність товару його якісним характеристикам і способи захисту прав у разі виявлення товару неналежної якості або сфальсифікованого товару є об’єктом тривалих дискусій і суперечок у законодавчих та наукових колах щодо необхідності впровадження нової та більш якісної процедури, ніж та, що існує наразі в законодавстві України стосовно захисту прав споживачів.

Насамперед під час висвітлення цього питання необхідно визначити сторони захисту прав споживача, а саме: продавець (або виробник) та фізична особа чи продавець (або виробник) та юридична особа. Залежно від того, фізична чи юридична особа є отримувачем певної послуги або товару, установлюватиметься факт поширення на неї тих чи тих нормативно-правових актів. Зокрема, у законах України “Про захист прав споживачів” та “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, а саме у статтях 1 відповідних законів установлено, що споживачами є саме фізичні особи, а не юридичні особи. Тобто вказані закони не поширюватимуться на юридичних осіб, які є отримувачами послуг або товарів.

Додатково необхідно встановити правовідносини, за яких порушуються права споживача.

Наприклад, у статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” зазначено, що дія Закону поширюється на відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, крім відносин, що виникають з харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом. А в частині 2 статті 3 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” указано, що відносини, які виникають у зв’язку із захистом прав споживачів фінансових послуг, регулюються законодавством про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Тобто стратегія захисту прав споживача встановлюється в кожному конкретному випадку окремо залежно від того, які саме правовідносини у сфері захисту прав споживачів було порушено стосовно фізичної особи.

Що стосується засобів захисту споживача – фізичної особи, то в такому разі можна виділити судовий і позасудовий способи захисту споживачем свого порушеного права.

1. Позасудовий засіб захисту споживачем – фізичною особою своїх прав включає виконання таких дій.

Подання письмової претензії продавцю (або виробнику; а в разі надання послуги – виконавцю) щодо порушення прав споживача шляхом продажу йому товару неналежної якості (неякісно наданої послуги).

Претензію має бути подано відповідному суб’єкту господарювання шляхом відправлення поштового цінного листа з описом вкладення та рекомендованим повідомленням.

У претензії серед вимог, які може висувати споживач у зв’язку з продажем йому товару неналежної якості (неякісно наданою послугою), можуть бути заявлені такі вимоги:

  • – пропорційне зменшення ціни;
  • – безоплатне усунення недоліків товару в розумний строк;
  • – відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

А в разі наявності істотних недоліків товару, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), споживач має право за своїм вибором заявляти такі вимоги:

  • – розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
  • – вимагати заміни товару на такий самий товар або на аналогічний, із числа наявних у продавця (виробника).

Під час подання претензії до продавця (виробника чи виконавця) споживач має обов’язково додати документи, що підтверджують продаж споживачу неякісного товару (фіскальний чек, видаткова накладна, акт приймання-передачі тощо) та документи, що ідентифікують сам товар неналежної якості (технічний паспорт, договір купівлі-продажу тощо), а також інші документи, що додатково підтверджуватимуть неналежну якість товару.

За необхідності наявність істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару підтверджують висновком експертизи, яку повинен організувати продавець (виконавець, виробник) у триденний строк із дня отримання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи товару.

Експертизу товару має бути проведено за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним установлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов’язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Сторони мають право на оскарження висновків експертизи в судовому порядку.

Подання скарги до територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

У скарзі необхідно докладно вказати опис подій і порядок придбання товару неналежної якості (або фальсифікату) та додати до скарги ті самі документи, що й під час зазначеного вище претензійного способу захисту прав, також долучити копію (у разі наявності) надісланої претензії до продавця (виробника чи виконавця) із додаванням документів, що підтверджують факт надіслання такої претензії (копія опису вкладення, рекомендованого повідомлення).

Повноваження територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є досить широкими і включають можливість проведення перевірок відповідного суб’єкта господарської діяльності, накладання на нього штрафних санкцій, подання до суду позовів щодо захисту прав споживачів і навіть припинення господарської діяльності суб’єкта господарської діяльності, який систематично реалізує товар неналежної якості.

Подання скарги до органів місцевого самоврядування.

Додатково у споживача є також можливість звернутись зі скаргою до органів місцевого самоврядування в аналогічний спосіб, як і до органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. За наслідками розгляду поданої скарги орган місцевого самоврядування має право:

  • – у разі виявлення продукції неналежної якості, фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього природного середовища терміново повідомляти про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції;
  • – у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та відповідними документами, або продукції з простроченим строком придатності – тимчасово зупиняти реалізацію продукції до пред’явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію;
  • – готувати подання до органу, який видав дозвіл на провадження відповідного виду діяльності, для вирішення питання про тимчасове зупинення його дії чи про дострокове анулювання в разі систематичного порушення прав споживачів;
  • – подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

У разі якщо споживач має обґрунтовані підозри, що товар є фальсифікатом, і належні документи, які можуть це підтвердити, то додатково він може захистити своє порушене право шляхом подання заяви про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів України з подальшим відшкодуванням завданої йому шкоди шляхом подання цивільного позову в кримінальному провадженні. Додатково для отримання інформації та доказів продажу споживачеві товару неналежної якості (або фальсифікату) останній може звертатись до інших державних органів.

Також серед способів захисту споживачем свого порушеного права можна виділити й судовий спосіб захисту, а саме подання позовної заяви до суду.

Споживач для захисту своїх прав має право звернутися в порядку позовного провадження до суду за місцем його проживання/перебування, місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Споживачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав (частина 3 статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів”).

До позовної заяви (зразок позовної заяви), оформленої відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, додають докази, що обґрунтовують позовні вимоги, зокрема:

  • – копію звернення до суб’єкта господарювання (продавець, виробник, виконавець);
  • – висновок експертизи про невідповідність товару встановленим вимогам якості;
  • – копію документа, який засвідчує факт придбання товару;
  • – копію технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, із позначкою про дату продажу; – інші документи, які стосуються розгляду звернення.

Під час задоволення вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Таким чином, спосіб обрання захисту в кожному окремому випадку є індивідуальним та обирається залежно від обставин кожного виявленого факту товару неналежної якості (або фальсифікату) та від наявності інформації про такий факт і необхідних доказів, які б підтверджували продаж неякісної продукції.

Тому найкращим варіантом дій у разі виявлення факту продажу споживачеві товару неналежної якості (або фальсифікату) є звернення до фахівців у галузі права для формування алгоритму захисту порушених прав, ураховуючи наявну інформацію й докази.