Які перспективи звернення до ЄСПЛ?

Які перспективи звернення до ЄСПЛ?

Богдан Зварун, юрист

 

ЄСПЛ складається з комісій, палат і великої палати. Комісії мають повноваження визнати неприйнятною або вилучити з реєстру справ подану заяву, якщо така ухвала може бути винесена без додаткового вивчення. Кожна така ухвала є остаточною, а особа, яка звернулася із заявою, не може вимагати її перегляду.

Палати здійснюють судове провадження та вирішення справи по суті відповідно до поданої заяви. До складу палат входять 7 суддів, включаючи суддю від країни, до якої була подана заява. Палата має повноваження виносити ухвали щодо прийнятності поданих заяв, які не були визнані неприйнятними в комісіях.

Велика палата є найвищим органом в ієрархії ЄСПЛ. Вона зобов’язана розглядати лише ті справи, які були до неї передані. Лише у 3‑х випадках, відповідно до ст. 30 Конвенції, палата може відмовитися від своєї юрисдикції на користь Великої палати: якщо справа, яку розглядає палата, порушує важливе питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї; якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може призвести до результату, несумісного з рішенням, постановленим ЄСПЛ раніше; якщо жодна зі сторін у справі проти цього не заперечує.

Отже, ЄСПЛ являє собою великий та зарегульований юридичний механізм, пов’язаний із захистом прав людини у країнах Європи. Однак кількість справ у ЄСПЛ щорічно збільшується, а тому швидкість розгляду поданих заяв залишається невисокою.

Що зі справами проти України?

Станом на 31.12.2018 р. на розгляді в ЄСПЛ перебувало 56 350 заяв проти держав-сторін Конвенції. З наведеної кількості 7250 заяв знаходяться у провадженні ЄСПЛ проти України, що складає 12,9% від загальної кількості заяв. За цим показником Україну випередили лише дві держави — Російська Федерація (11 745 заяв) та Румунія (8503 заяви).

Відповідно до щорічного звіту про результати діяльності Уповноваженого у справах ЄСПЛ від України, у 2018 р. ЄСПЛ було ухвалено 95 рішень у справах за заявами проти України. Згідно зі статистикою, наведеною Уповноваженим у щорічному звіті, лише 1 рішення ЄСПЛ було ухвалене на користь України, а решта рішень ЄСПЛ за поданими заявами — на користь заявників у повному чи частковому обсязі.

Окремо варто зазначити, що ЄСПЛ прийняв 28 рішень щодо неприйнятності поданих заяв та 33 рішення про вилучення справ з Реєстру справ ЄСПЛ, оскільки з різних підстав ЄСПЛ дійшов висновку, що заявники не мали наміру надалі підтримувати свої заяви в ЄСПЛ. Отже, головною перепоною для осіб, які позиваються проти України, є не суть заявлених ними вимог, а порядок та форма, в якій такі вимоги були заявлені.

Порядок виконання рішення ЄСПЛ

Рішення ЄСПЛ підлягає виконанню з дня, коли воно набуває статусу остаточного. Кожна держава-учасниця визнає юрисдикцію ЄСПЛ та зобов’язується виконувати його остаточні рішення у справах, в яких вона є стороною. Контроль за належним виконанням рішень ЄСПЛ здійснює Комітет міністрів Ради Європи.

В Україні порядок виконання рішень ЄСПЛ визначається Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до цього Закону, виконання рішення ЄСПЛ має свій вияв у 3‑х формах: виплата відшкодування заявнику; вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, тобто повернення особи у той стан, в якому вона перебувала на момент порушення (наскільки це можливо); вжиття заходів загального характеру, тобто таких, які приймає держава для запобігання випадкам аналогічних порушень у майбутньому.

Відповідно до положень Закону, Міністерство Юстиції України впродовж 10 днів з моменту одержання повідомлення про набуття рішення ЄСПЛ статусу остаточного має виконати такі дії:

  • надіслати стислий зміст рішення ЄСПЛ заявнику, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб’єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою ЄСПЛ прийняв рішення (переклад та опублікування тексту рішення ЄСПЛ українською мовою здійснюється державою, автентичність перекладу засвідчує Міністерство юстиції України);
  • надіслати заявнику повідомлення з роз’ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунку для перерахування коштів;
  • надіслати до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким було визнано порушення Конвенції (Державна виконавча служба впродовж 10 днів з дня надходження документів зобов’язана відкрити виконавче провадження);
  • повідомити органи, які є відповідальними за виконання передбачених у рішенні ЄСПЛ додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів, що полягають у відновленні настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції.

Строк виплати заявнику відшкодування за рішенням ЄСПЛ становить 3 місяці з моменту набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного або у строк, передбачений у рішенні ЄСПЛ. Заходи індивідуального характеру державні органи мають виконувати невідкладно у визначений в рішенні ЄСПЛ строк та/або у визначений законодавством строк.

Чи виконуються в Україні рішення ЄСПЛ

Що стосується практичної сторони виконання Україною взятих нею зобов’язань щодо виконання рішень ЄСПЛ, тут ситуація залишається достатньо складною, враховуючи нестабільний економічний стан у країні та недостатність коштів у державному бюджеті для здійснення на користь заявників необхідних компенсацій.

Заради справедливості варто зауважити, що Україна все ж таки виділяє кошти на компенсацію заявникам до ЄСПЛ коштів, які належать їм виплатити відповідно рішень ЄСПЛ. У вищенаведеному звіті Уповноваженого у справах ЄСПЛ від України зазначається, що у 2018 р. на виконання рішень ЄСПЛ з державного бюджету було сплачено 32 646 827,39 грн. Однак незважаючи на це, в Україні все ще продовжується тенденція невиконання рішень ЄСПЛ.

На підтвердження вищезазначеної проблеми варто згадати про Звіт представників Ради Європи стосовно візиту до України з метою проведення двосторонніх консультацій щодо вдосконалення виконавчого провадження (на виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Бурмич та інші проти України»), який був складений в результаті проведених зустрічей між представниками Ради Європи та представниками української влади у 2018 р.

Документ складається з двох частин. Перша частина встановлює, які є перешкоди на шляху до виконання рішень ЄСПЛ в Україні. У другій частині наведені стандарти Ради Європи, які Україна зобов’язана впроваджувати, а також рекомендації щодо усунення перешкод у виконанні державою рішень ЄСПЛ.

Передумовами для таких зустрічей є величезна кількість рішень ЄСПЛ проти України, що не виконуються в Україні. Ще у далекому 2009 р. ЄСПЛ вже приймав рішення (у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»), в якому прямо зобов’язував Україну вирішити проблему невиконання рішень ЄСПЛ. Оскільки прогрес не відбувся, ЄСПЛ вже у 2017 р. прийняв інше рішення у справі «Бурмич та інші проти України», яким повторно зобов’язав Україну виконати рішення у справі Іванова та знайти довгострокове вирішення проблеми невиконання рішень ЄСПЛ.

В документі зазначається, що представники Ради Європи визнають, що ситуація в Україні у зв’язку з невиконанням судових рішень є безпрецедентною. Зі свого боку, вони офіційно звернулися до представників української влади з проханням розв’язати цю проблему. Чому склалася така тенденція? Чинників є багато, всі вони наведені у вищезазначеному документі.

Проаналізувавши щорічні звіти уповноваженого у справах ЄСПЛ від України та Звіт представників ради Європи, можна зробити висновок, що у Страсбурзі щороку приймається значна кількість рішень ЄСПЛ проти України, за якими відсоток виграшних справ для держави є зовсім невеликим, тоді як кількість справ, зареєстрованих у ЄСПЛ проти України, продовжує збільшуватися.

Таким чином, держава просто не може одночасно виконати всі рішення ЄСПЛ, тому компенсація для заявників триває достатньо довго.

Чи варто звертатися із заявою до ЄСПЛ

Враховуючи все зазначене, можна зробити цілком однозначні висновки та надати відповіді на питання щодо доцільності звернення до ЄСПЛ.

По-перше, особі, яка планує звернутися з вимогами до ЄСПЛ проти держави, потрібно розуміти, що процедура стягнення належних їй коштів та/або вжиття заходів індивідуального характеру щодо неї триватиме достатньо довго. При цьому як в ЄСПЛ, так і надалі у процесі виконання рішення ЄСПЛ в Україні на свою користь.

По‑друге, перш ніж звертатися до ЄСПЛ, особі необхідно пройти всі механізми захисту своїх прав в Україні та лише після цього звертатися із заявою до ЄСПЛ щодо захисту своїх прав. Важливо наголосити, що кількість заяв до ЄСПЛ, які не відповідають прийнятності, традиційно є значною, а тому відповідну заяву потрібно правильно сформулювати. Для цього знадобиться допомога юристів.

Однак, якщо особа все ж таки прагне захистити свої права та отримати належну їй сатисфакцію, у разі врахування й належного виконання нею всіх вищеописаних дій та вимог українського законодавства, положень Конвенції та протоколів до неї, така особа, як це видно зі статистики ухвалених ЄСПЛ рішень проти України, має великі шанси отримати рішення на свою користь, а також через деякий проміжок часу отримати належну компенсацію за всі порушення, які були завдані, та відновити свої порушені права.