Компенсація шкоди у зв'язку з воєнними діями в господарських і цивільних правовідносинах

Питання компенсації шкоди у зв’язку із вторгненням окупаційних військ країни-терориста російської федерації є найбільш актуальним та обговорюваним за всі понад 8 місяців інтенсивних бойових дій на території України. Унаслідок учинення російською федерацією численних воєнних злочинів і руйнувань житлового або нежитлового фонду, майна комерційного та некомерційного призначення виникає багато запитань щодо порядку відшкодування завданого збитку фізичним і юридичним особам.

Найближчою до врегулювання є процедура компенсації завданої шкоди громадянам України у зв’язку з пошкодженням або знищенням житлової нерухомості, тобто квартир, будинків і дотичних до них об’єктів нерухомості (наприклад, гаражів, сараїв) (законопроєкт № 7198 “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації”). Цей проєкт було ухвалено лише за основу, і тепер триває обговорення до ухвалення його в цілому.

Водночас у Верховній Раді Україні зареєстровано низку законопроєктів, пов’язаних із компенсацією шкоди саме юридичним особам, тобто представникам бізнесу. Одним із таких є проєкт закону № 7237, що передбачає порядок компенсації, фіксації та відшкодування шкоди, завданої майну фізичних і юридичних осіб унаслідок військової агресії рф. Утім цей законопроєкт, як і багато інших, перебуває все ще на етапі обговорення в комітетах Верховної Ради України.

Тож на цей час досі не встановлено саме законодавчого порядку фіксації та відшкодування шкоди, завданої громадянам України та/або бізнесу в Україні, а тому юристам доводиться послуговуватись і керуватись тими законодавчими нормами та практиками, які вже існують та є чинними в Україні.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшукодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Своєю чергою, ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на цей час законодавством України фактично передбачено, що відшкодування вартості знищеного / пошкодженого майна має відбуватися з боку російської федерації. Водночас норми ст. ст. 614 і 1166 Цивільного кодексу України застосовують у поєднанні з іншими нормами законодавства України та положеннями договору (контракту чи іншого правочину).

Зокрема, у цивільних і господарських правовідносинах важливу роль відведено саме положенням договору (контракту), якими може бути врегульовано питання компенсацій збитків однією стороною щодо іншої або інші моменти, а також виконання чи утримання від виконання певних дій, що матимуть значення для подальшої компенсації збитків (зокрема, це може стосуватися положень у договорі щодо форс-мажорних обставин).

Cудові прецеденти

Окремо необхідно зазначити і про наявні судові прецеденти, за якими російську федерацію було притягнуто до відповідальності в межах українського судочинства. Вони почали з’являтися нещодавно, але досить швидко поширюються в українській правовій системі.

Зокрема, серед нещодавніх таких рішень можна відзначити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2022 р. у справі № 369/3112/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аметрін ФК” до російської федерації про відшкодування завданої майнової шкоди у зв’язку зі збройною агресією, що призвело до порушення права власності на майно (знищення майна).

У межах зазначеної справи суд з’ясував, що в результаті прямого влучання артилерійського набою або бомби чи снаряду в орендоване “Аметрін ФК” складське приміщення виникла сильна пожежа на значній площі будівлі, чим було зруйновано орендований ТОВ “Аметрін ФК” склад і знищено належний ТОВ “Аметрін ФК” товар й основні засоби підприємства. Через це Товариству було завдано істотної матеріальної шкоди, яку має відшкодувати російська федерація. Зрештою суд ухвалив рішення про:

• • визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Аметрін ФК” потерпілою особою, що зазнала збитків у зв’язку зі збройною агресією російської федерації,
  • стягнення з російської федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аметрін ФК” майнової шкоди в розмірі 181641459,39 грн, з яких 158595425,59 грн – відшкодування збитків за знищений товар, а 23046034,19 грн – відшкодування упущеної вигоди.

Додатково можна навести інший судовий прецедент, у цьому випадку в межах саме господарського судочинства. Зокрема, Господарський суд Харківської області виніс рішення у справи № 922/916/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Новаагро Україна” до російської федерації щодо компенсації майнової шкоди в розмірі 977419,06 грн.

У межах цієї справи суд з’ясував, що ТОВ “Новаагро Україна” також було нанесено збитки та шкоду його нежитловій будівлі внаслідок ворожого бомбардування, учиненого російськими військами. Суд проаналізував усі документи, що свідчили та встановлювали наявність збитків і необхідність їх компенсації. Зрештою суд ухвалив рішення про стягнення з російської федерації майнової шкоди (збитків) у розмірі 977419,06 грн.

Варто зазначити, що в усіх наведених судових рішеннях суди для обґрунтування своїх рішень застосовують ст. 1166 Цивільного кодексу України, а також українські суди одностайно визначили та встановили непоширення наявного судового імунітету держав на розгляд цих категорій справ у зв’язку з воєнним вторгненням і руйнуванням майна фізичних чи юридичних осіб в Україні з боку російської федерації.

Поширення стягнення компенсацій

Отже, можемо зауважити поширення механізму стягнення компенсацій із російської федерації через судову систему України. Водночас оцінювати, наскільки ефективним є цей механізм, поки що досить складно й неоднозначно у зв’язку з дещо дискусійними пунктами про судовий імунітет держав, визначених в українському законодавстві та міжнародних нормах права.

Уже досить довго залишається очікуваною поява та імплементація справді ефективного міжнародного механізму стягнення коштів із банківських рахунків російської федерації та загалом майна російської федерації за кордоном. Сполучені Штати Америки, країни Європейського Союзу та інші держави на цей час проводять консультації й активну роботу над розробленням відповідних інструментів і способів, за допомогою яких кошти та майно можна буде стягнути з рф. Зокрема, це міжнародні договори, рішення іноземних юридичних інституцій, національне законодавство кожної окремої країни тощо. У разі появи відповідних способів і механізмів їх потрібно буде окремо проаналізувати.