Ухвалення Закону № 4241: захист боржників і третіх осіб від колекторів

Ухвалення Закону № 4241: захист боржників і третіх осіб від колекторів

Захист прав боржників і третіх осіб від неправомірних дій колекторів – болюча тема. Починаючи із часів здобуття незалежності, в Україні завжди залишалось та залишається питання, пов’язане із здійсненням фізичними та юридичними особами необхідних виплат і поверненням ними заборгованості на користь своїх кредиторів за раніше укладеними з ними правочинами. На жаль, досить поширеними є випадки порушення стосовно боржників статей 28 та 32 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий поводженню, що принижує гідність, та ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Найчастіше з порушенням указаних вище статей Конституції України під час здійснення стягнення заборгованості з фізичних та юридичних осіб пов’язують саме діяльність спеціалізованих фірм та осіб відповідного профілю з питань стягнення заборгованості – колекторських фірм та окремих колекторів. Досить непоодинокими є випадки, коли діяльність колекторів межує з порушеннями законодавства, включно із вчиненням стосовно боржників та осіб, пов’язаних із ними, фізичного та психологічного насильства. Така незаконна поведінка колекторів є наслідком не лише незадовільної роботи правоохоронних органів, а й відсутності в Україні профільного та спеціалізованого законодавства, що врегулювало б питання щодо колекторської діяльності.

Спробу врегулювати “колекторські” правовідносини український законодавець здійснив ще у 2019 році шляхом прийняття за основу (в першому читанні) Закону України “Про захист прав та законних інтересів боржників при здійсненні колекторської діяльності” від 12.09.2019 р. № 2133. Характерною ознакою цього законопроєкту було та залишається цілісне й комплексне визначення поняття “колекторська компанія”, вимоги до засновників і працівників колекторської компанії, порядок ліцензування колекторських компаній, правила відносин між боржником і кредитором, а також колекторською компанією в разі стягнення з боржника заборгованості. Хоча до законопроєкту № 2133 й були деякі зауваження щодо певних статей і він потребував доопрацювання, щоб міг відповідати інтересам суспільства та значно покращити незадовільний криміногенний стан у зв’язку з незаконною діяльністю деяких колекторських фірм та окремих колекторів, проте станом на лютий 2021 р. жодних змін із моменту прийняття законопроекту № 2133 не відбулося відповідно до інформації з офіційного вебпорталу Верховної Ради України.

Зважаючи на прийняття законодавцем законопроєкту № 2133 за основу, було досить неочікуваним прийняття Верховною Радою України 27 січня 2021 року за основу (в першому читанні) ще й Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості” від 19.10.2020 р. № 4241, який покликаний урегулювати відносини між боржниками й кредиторами (банками, фінансовими компаніями), колекторськими компаніями у правовідносинах споживчого кредитування, а не загалом у всіх правовідносинах. Характерною ж ознакою цього законопроєкту є його поширення лише на відносини споживчого кредитування (як уже було зазначено) та домінуюча роль у цих відносинах Національного банку України, який за цим законопроєктом має значний обсяг повноважень щодо колекторських фірм й уповноважений вести Реєстр колекторських компаній, отримувати та розглядати скарги щодо незаконної поведінки кредиторів, колекторів і колекторських фірм, а також уживати заходів впливу та накладати фінансові санкції на кредитодавця (банки, фінансові установи) і колекторські компанії в разі виявлення порушення ними законодавства України про споживче кредитування.

Законопроєктом № 4241 установлено, що кредитодавцю, новому кредитору, колекторській компанії, фізичним та юридичним особам, залученим на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією для безпосередньої взаємодії з боржником, у разі стягнення заборгованості заборонено:

  1. вчиняти дії, що посягають на честь, гідність, репутацію, права, свободи та власність боржника, його представника, його сім’ї та інших осіб;
  2. вводити боржника або інших осіб в оману щодо наслідків, розміру, характеру та підстав виникнення заборгованості;
  3. з власної ініціативи взаємодіяти з боржником або іншими особами, взаємодію з якими передбачено договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, у період з 20:00 до 8:00;
  4. взаємодіяти з боржником або іншими особами, взаємодію з якими передбачено договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, загальною кількістю більше ніж два рази на добу, крім випадків їх згоди на взаємодію частіше;
  5. приховувати інформацію про: номер контактного телефону, поштову адресу або адресу електронної пошти;
  6. використовувати функцію (сервіс) автоматичного дозвону до боржника протягом більше ніж 60 хвилин на добу;
  7. використовувати на конвертах або повідомленнях зображення, які можуть бути сприйняті як такі, що містять погрозу, а також розміщувати на конвертах або повідомленнях відомості, що прямо чи опосередковано вказують на наявність заборгованості, використовувати написи “виконавчий документ”, “рішення про стягнення”, “повідомлення про виселення” тощо;
  8. будь-яким чином повідомляти третіх осіб – осіб, які не є сторонами договору, крім осіб, взаємодію з якими передбачено договором про споживчий кредит і які надали згоду на таку взаємодію, про заборгованість боржника чи здійснювати взаємодію з третіми особами так, що останнім стане або може стати відома інформація про заборгованість боржника. У Законі додатково вказано, що, якщо під час першої взаємодії кредитодавця, нового кредитора, колекторської компанії з третьою особою остання висловила заборону обробляти її персональні дані, кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія зобов’язані негайно припинити таку обробку й подальшу взаємодію;
  9. вимагати від сім’ї боржника або від інших осіб приймати на себе зобов’язання стосовно заборгованості боржника, якщо інше не передбачено договором або законом;
  10. вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж це передбачено законом або договором;
  11. з власної ініціативи будь-яким чином взаємодіяти з боржником, якщо він письмово шляхом надання всіх підтвердних і належних чином оформлених документів повідомив, що його інтереси під час урегулювання заборгованості представляє його представник.

Національний банк України в межах своєї компетенції має право встановити додаткові вимоги до взаємодії з боржником під час урегулювання простроченої заборгованості (вимоги до етичної поведінки). Додатково, у разі порушення законодавства про споживче кредитування, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

  1. письмове застереження кредитодавцю, новому кредитору та/або колекторській компанії з вимогою про усунення виявленого порушення та/або вжиття заходів щодо недопущення такого порушення в подальшій діяльності (письмове застереження);
  2. накладення штрафу на кредитодавця, нового кредитора та/або колекторську компанію;
  3. тимчасова заборона колекторській компанії на здійснення її діяльності;
  4. виключення відомостей про колекторську компанію з Реєстру колекторських компаній у визначених законодавством випадках;
  5. тимчасове зупинення або відкликання (анулювання) ліцензії у кредитодавця – небанківської фінансової установи, нового кредитора – небанківської фінансової установи на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

Важливо також зазначити, що до самих кредитодавців (банків, фінансових установ) також висувають вимоги щодо співпраці з боржником у разі залучення колекторських компаній. Зокрема, кредитодавець має передбачити в договорі споживчого кредитування з боржником можливість залучення колекторської компанії, повинен інформувати боржника про залучення колекторської компанії під час виникнення в боржника заборгованості, а також інформувати Національний банк України в разі підписання договору з колекторськими компаніями та зобов’язаний розривати договори з колекторськими установами, яких вилучатимуть із Реєстру колекторських компаній.

Варто зауважити, що до законопроєкту № 4241 є цілком слушні зауваження науково-експертного середовища як до змісту самого законопроєкту, так і щодо цілісного бачення, серед яких найважливішими є:

  • щодо необхідності прийняття комплексного закону, який би визначав урегулювання заборгованості колекторськими компаніями за всіма договорами, а не лише договорами споживчого кредитування, у тому числі ще залишаються невизначеними питання стягнення заборгованості колекторськими фірмами за житлово-комунальними послугами, а також за іншими послугами, у яких кредитором є держава;
  • стосовно невластивості Національному банку України як центральному банку повноважень щодо контролю за діяльністю колекторських фірм у відносинах із стягнення заборгованості з боржників;
  • щодо недостатньої чіткості формулювань деяких положень законопроєкту, особливо стосовно процедури здійснення співпраці між колекторами й боржниками, а також щодо процедури взаємодії з третіми особами, яких визначено наразі в Законі не досить однозначно.

Нині ж визначено лише заборону взаємодіяти з третіми особами без їхньої згоди щодо питань, пов’язаних із заборгованістю боржника, однак загальну заборону взаємодіяти й обробляти персональні дані третьої особи на сьогодні передбачено лише під час першої взаємодії з колекторськими фірмами, а не в будь-який момент, що зменшило б можливості для зловживань із боку колекторів.

Втім, як прийняття законопроєкту № 2133, так і законопроєкту № 4241 за основу та в цілому (у другому читанні) з подальшим набиранням ними чинності лише позитивно вплине на відносини в українському суспільстві щодо питання стягнення та погашення заборгованості, адже що довше законодавець залишає це питання неврегульованим нормативно, то більшу небезпеку для суспільства воно нестиме.

Однак навіть у разі ухвалення відповідного закону та набуття ним чинності це не вирішить проблему порушення прав громадян, отже лише за активної протидії незаконній поведінці колекторських компаній шляхом надіслання скарг до Національного банку України, кредитодавця та правоохоронних органів України може змусити правопорушників діяти відповідно до закону та не порушувати ваші конституційні права.