Ставка податку на дивіденди кіпрського акціонера

Розглянемо податки на дивіденди кіпрського акціонера. Відомо, що Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі – Конвенція) ратифікована ВРУ 4 липня 2013 року і набула чинності 7 серпня 2013 року.

Згідно з положеннями ст. 26 Конвенції її положення застосовуються в українсько-кіпрських податкових відносинах з 1 січня 2014 року.

У УКРІНФОРМ нагадали: дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом України, резиденту Кіпру, можуть обкладатися податком на Кіпрі (п. 1 ст. 10 Конвенції).

З іншого боку, такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди (Україна), відповідно до законодавства цієї держави, але якщо особа – фактичний власник дивідендів є резидентом іншої держави, податок, що стягується таким чином не повинен перевищувати (п. 2 ст. 10 Конвенції):

(А) 5% від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менше 20% капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій або інших прав компанії еквівалент не менше 100 000 євро;

(Б) 15% від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Податкові органи також підкреслюють, що в даному випадку термін «дивіденди» означає дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь в прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток (п. 3 ст. 10 Конвенції).

При цьому податковий агент має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (п. 103.2 ПКУ).

Фіскальні органи переконані, що в даному випадку, мова йде про виплату дивідендів, нарахованих (але не виплачених) в минулих періодах, тому суспільство має право на самостійне застосування ставки податку, передбаченої пп. «А» п. 2 ст. 10 Конвенції, якщо на момент фактичної виплати дивідендів виконуються всі вимоги цієї норми Конвенції, а саме:

(А) особа, яка отримує дивіденди (як акціонер), є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) дивідендів, тобто особою, яка має право на отримання таких дивідендів;

(Б) отримувач дивідендів – акціонер є резидентом Кіпру, про що надано документ, який відповідає вимогам ст. 103 ПКУ і підтверджує податкову резиденцію даної особи до відповідних минулих періодів, за які суспільством були нараховані (і повинні бути виплачені) дивіденди;

(В) вартість інвестиції, внесеної резидентом Кіпру до статутного капіталу товариства (сума, фактично сплачена інвестором на дату придбання акцій товариства), на момент прийняття товариством рішення про виплату дивідендів (у відповідні терміни минулих періодів) становила в еквіваленті не менше 100 000 євро ( джерело: ІНК ДФСУ від 13.11.2018 р № 4798/6 / 99-99-26-02-03-15 / ІПК).